Головний вхід після проходження селю. Фото Лозовського В.З.

До стихійного лиха, яке спіткало "Софіївку" в ніч з 3 на 4 квітня 1980 року, Головний вхід прикрашали ялиці бальзамічні. Вони загинули, а на їх місце висаджено дві туї колоновидні 20-річного віку, які прекрасно вписалися в архітектурний ансамбль, - стрункі, ставні, вони підкреслюють його парадність і урочистість.Часто запитують про причини повені та про збитки, спричинені паркові стихійним лихом.

Зима 1979-1980 рр. була безсніжною та морозною. Товщина льоду досягала більше 0,7 м, а ґрунт промерз на глибину до 1,5 м. Потім в березні 1980 року пройшли великі снігопади, а низька температура повітря трималася майже до половини місяця. Потім почалося різке підвищення температури і танення снігу. За підрахунками фахівців, приплив води в ставки парку був таким великим,

Лід, що його ніс потік води, залишив відмітки на деревах Головної алеї на 3-метровій висоті. Фото Лозовського В.З.

що коли б навіть за два тижні до лиха, що трапилося, були повністю відкриті всі водопропускні споруди на ставках, то і тоді вони були б не в змозі пропустити величезну кількість талих вод, що поступали у водоймища парку. Повінь розмила земляну греблю по вулиці Інтернаціональній, і вся маса води з Красноставського водоймища площею більше 17 га у вигляді селевого потоку пронеслась по поверхні льоду Верхнього ставу, ринулася вниз ущелиною по течії річки Кам'янки, де розташовані головні об'єкти парку. Тоді ж під час повені були повалені гранітні пілони з вазами біля Головного входу, дещо зсунута і розвернута по осі на гранітному цоколі права башточка, а також повалена з правого боку майже вся металева огорожа на гранітному підмурку.

Все, що залишилось від містка до Площі Зборів. Фото Лозовського В.З.

Хоча рослинність парку під час повені зазнала значних втрат (деякі вікові дерева, які прикрашали центральну частину парку, загинули, а інші зазнали значних пошкоджень), видовий склад насаджень практично зберігся. При цьому загинули і самосівні, нецінні для паркових пейзажів дерева та кущі. Повінь пошкодила асфальтове покриття Головної алеї, знищила до основи дорожно-алейну систему парку в його найнижчій частині від гроту Фетіди до Головного входу з вул. Садової, були знесені і зруйновані всі металеві та дерев'яні мости, шлюзи, окремі скульптури та малі архітектурні форми.Наслідки повені швидко ліквідували, і лише пошкоджена кора дерев на Головній алеї нагадує і тепер про те стихійне лихо.

Біля входу в парк праворуч в глибині за стіною вічнозеленої туї знаходився будинок Музею історії парку. Він був відкритий у вересні 1985 року. Музей, створений на громадських засадах завдяки ентузіазму працівників парку та його шанувальників, не був розрахований на масове відвідування. Це був методичний центр для підготовки екскурсоводів. В ньому також були зосереджені матеріали з історії "Софіївки". Будинок, в якому був розміщений музей, збудований у 1957 р., до 1980 р. використовувався як адміністративно-лабораторне приміщення, а в 1996 р. його фонди перенесено до нинішнього адміністративного корпусу, який розташований на території парку.

Тепер нам відкривається прекрасний вид на гранітні скелі та мініатюрне Женевське озеро, яке виникло в 30-х роках XX ст. Раніше тут був кар'єр для добування каменю, на щастя, своєчасно закритий.

Вода, камінь, гроти, дерева, що ростуть безсистемне, створюють враження природної діброви. За свідченням Т. Темері (Themery, 1846), на території поляни була збудована в 1841 р. дерев'яна альтанка для караульного солдата. Вона нагадувала по своїй формі грибок, тому місцевість схилу праворуч по ходу в парк і дістала назву Грибок. Альтанка ця відновлена в 1994 роиі. Останнім часом розчистили цей схил від самосівних дерев та кущів місцевих малоцінних порід і відкрили далеку перспективу на прекрасний краєвид - поляну Грибок, з виходом на поверхню природних каменів.

Далі на передньому плані ландшафту привертає увагу група ялин, а також болотний кипарис (таксодій дворядний) - унікальний екзот, гість з далекого американського континенту. Дерева ці посаджені в 1891 р.

Раніше ділянку парку від Головного входу до Тарпейської скелі називали Малою Швейцарією. Ця назва вперше з'явилася в рукописному путівнику Л. А. Казаринова.

З історичних архівних матеріалів відомо, що свій завершений вигляд ця ділянка парку набула в період військових поселень, після завершення будівництва вхідних башт. Ми думаємо, що автори намагалися відтворити в ньому природу не Швейцарії, а, швидше всього, Шотландії. Основою для наших припущень послуговуються оссіанічні мотиви, які простежуються в одній з перших робіт про парк - в "Путівнику по "Софіївці" Т. Темері (Themery, 1846). Після хвалебних од в адресу Софії, її чоловіка С. Щ. Потоцького, співця "Софіївки" С. Трембецького та її зодчого Л. Метцеля, автор, посилаючись на французький переклад поеми про "Софіївку" де Легарда, згадує імена Мальвіни та Оссіана, ніби питаючи, чи немає їх на суворих скелях "Софіївки". Далі Т. Темері в примітках до путівника пояснює, хто такий Оссіан, і включає цілий ряд окремих віршів про нього в перекладі з шотландської на французьку мову, а також згадує ще одного героя цього епічного твору - Фінгала. Наші припущення також базуються на дослідженнях відомого спеціаліста в галузі паркознавства, автора книги "Поезія садів" Д. С. Лихачова, який поряд з іншими відомими парками Росії "Софіївку" і Воронцовський парк в Алупці відносить до парків пізнього романтизму, які відчули на собі вплив оссіанічних настроїв.

Милуючись парком, його чудовими краєвидами, давайте коротенько ознайомимося з тим, звідки виникли в мистецтві оссіанічні мотиви і що вони є насправді.