Головна алея привела нас до павільйону Флори. Закінчилася ділянка парку, створена в період, коли він перебував у віданні військових поселень і в пізніші часи. Тут при Потоцьких проходила південна межа парку.

Перед павільйоном Флори спланована площа, від якої, обгинаючи павільйон, розходяться кілька доріг. Асфальтова дорога через Венеціанський місток виведе нас до Верхнього ставу і до виходу на територію Уманської сільськогосподарської академії (колишнє Головне училище садівництва), повз оранжерей на видовий майданчик біля обеліску. Звідти по Верхній алеї можна вийти на терасу Бельв'ю і повернутися на площу до павільйону Флори По цій дорозі, навколо центральної частини парку, можна прогулюватися в кареті.

Друга дорога від павільйону Флори піднімається круто ліворуч і догори, веде до вхідної зони в парк з вулиці Київської, до адміністративно-господарської зони парку, до поляни Дубинка і далі в західну частину, де створені сучасні мальовничі види парку.

Середня дорога веде по верхній алеї, спокійній, затіненій віковими деревами, вільній від екскурсійного гомону, до оранжерей, в зворотному напрямку вже описаного вище маршруту.

Наш же шлях пролягає по Нижній алеї, яка проходить вздовж пишнобарвного звивистого берега Нижнього ставу. Звідси найширше розкривається розмаїття талановито мистецьки створених картин, ніби виписаних самою природою.

Донедавна ще вважалося, що павільйон Флори було зведено на тому місці, де ще в період створення парку була збудована Пастуша хатина. Але очевидець С. Гроза, який вчився в училищі при Уманському базиліанському монастирі з 1816 р. і добре знав "Софіївку", стверджує, що до 1820 року на місці павільйону Флори не було ніякої споруди. Коли ж весь уманський повіт готувався в 1820 р. до приїзду царя Олександра І, тут було влаштовано (поставлено) Сільський павільйон.

Т. Темері в своєму "Путівнику по "Софіївці" (Themery, 1846) пише, що Сільський павільйон в 1841 році через його неприглядність адміністрація військових поселень розпорядилася знести, а на його місці в 1842-1845 рр. за проектом військового інженера К. Раппонета був збудований "монумент прекрасного стилю" (павільйон Флори, який існує і понині). Більшість авторів путівників "Софіївки" помилково стверджують, що павільйон Флори побудований за проектом І. Макутіна.

Флора - римська богиня квітів, юності і весни. У греків вона звалася Хлоридою. В її честь весною святкували так звані Флоралії, під час яких відбувалися веселі ігри. Люди прикрашали себе квітами, жінки одягали яскраві сукні, вінки. Співали, танцювали в честь богині квітів, вітали прихід весни. В античному мистецтві Флору зображали молодою жінкою з квітами в руках, або вона їх ще розсипала навкруги. Павільйон Флори - невід'ємний елемент в композиційному оформленні всього паркового ансамблю. Його світле оздоблення на фоні зеленого обрамлення успадковане від Сільського павільйону. Еліпсовидна форма підсилює враження логічно завершеної високохудожньої картини, яка чудово вписується в ландшафт, що її оточує, як єдине ціле. Не дивлячись на свою монументальність, павільйон здається в далекій перспективі - наприклад з тераси Муз, легким, ніби він пливе в небі. Це враження підсилюється його відображенням в дзеркалі води Нижнього ставу.

А зблизька павільйон Флори виглядає велично і в той же час вишукано, граціозно, завдяки своїм точним архітектурним формам, високим струнким колонам в доричному стилі та ажурному барельєфу на фризі, що зображає листя і грона винограду. Орнамент виконано в 1852 році за малюнками академіка архітектури О. І. Штакеншнейдера. Гранітні сходи ведуть до просторого овального залу з чудовою, надзвичайною акустикою, а в проміжках білосніжних колон відкривається панорама Нижнього ставу незвичайної краси і різноманітності. Рослинність, камінь, вода, архітектура великих і малих форм, комплекс гідротехнічних споруд є тими основними елементами, з яких створено парковий ансамбль.