Другий період: 1832-1859 рр. У 1832 р. парк, як і вся власність Потоцьких, як уже зазначалося, був конфіскований і переданий Київській державній палаті, а з 1836 р. підпорядкований управлінню військових поселень. В літературі з'являється назва парку - Царицин сад,

Микола І, імператор Росії який теж вплинув на хід будівництва парку

Т. Темері називає також імена вже відомих нам головних садівників, що доглядають за парком. Це П. Ферре, який створив чудову терасу на березі Нижнього ставу 1840 р. і терасу Муз на північному березі біля джерела Гіппокрени, і Босеє, який відкрив дальню перспективу з амфітеатру на Нижній став, зрізавши верхівки кількох дерев.

Третій період: 1859-1929 рр. 30 березня 1859 року царським указом парк передається Головному училищу садівництва, яке переводиться із м. Одеси в м. Умань. Продовжує називатись Царициним садом, хоч за указом царя сад називається "Уманський сад Головного училища садівництва". В. В. Пашкевич заклав так званий Англійський парк. Проводяться вирубки догляду та санітарні вирубки. Парк занепадає.

Четвертий період: 1929-1955 рр. Постановою Раднаркому УРСР за N26/630 від 18.05.29 р. "Софіївка" (яка з 1923 року почала називатися сад III Інтернаціоналу) оголошується заповідником. Оранжерея, парники і, відповідно, частина території парку залишається в підпорядкуванні теперішнього сільськогосподарського університету. Парку надається самостійний статус і він аж до 1955 року перепідпорядковується кілька разів різним відомствам, таким як Наркомос, Наркомзем, управлінню заповідників, управлінню у справах архітектури, які були створені при Раді народних комісарів тодішньої УРСР. 1945 року - парку дано повну назву: "Уманський державний заповідник "Софіївка". У 1946 р. Рада Міністрів УРСР прийняла спеціальну постанову "Про відновлення і благоустрій Уманського державного заповідника "Софіївка". На ремонт і реставрацію парку виділяється 1 млн. крб. 1948 р. - затверджується генеральний план відновлення і розвитку заповідника "Софіївка". 1949 р. - створюється декоративний розсадник на площі 20 га. Активно проводяться роботи з ремонту і реставрації малих архітектурних форм, дорожно-алейної системи, скульптур парку. Проводиться інвентаризація деревних і чагарникових порід, з'являються наукові праці з історії парку, його дендрофлори про скульптури, малі архітектурні форми і т. д. В цей же період втрачено оригінали мармурових скульптур Аполлона Бельведерського, Венери-купальниці, Меркурія, з яких залишилися копії в органічному склі, а статуя Амура, як і бюст С. Трембецького, безслідно зникли, хоч пізніше знайдено мармурові крильця від статуї Амура, які зараз знаходяться в музеї.

П'ятий період: з 1955 року по 1980 рік. 26 вересня 1955 року дендрозаповідник "Софіївка" на підставі Постанови Ради Міністрів України за N 1184 переводиться в систему Академії наук України і підпорядковується в своїй науковій діяльності Центральному ботанічному саду АН України.

З 23 січня 1991 р. "Софіївці" надається статус самостійної наукової установи Національної академії наук України. За цей період проводяться значні роботи з реставрації об'єктів парку і їх відновлення, розширення території парку. Так, в 1958 році за постановою Черкаської обласної Ради "Софіївці" відведено 6,19 га землі за рахунок земель Уманського міськкомунгоспу та 9,5 га за рахунок земель Уманського сільськогосподарського інституту. Протягом цього періоду багато зроблено для подальшого вивчення історії створення "Софіївки", становлення її як наукової установи, покликаної на науково обгрунтованій основі провадити роботи із збереження парку, відновлення його історичної достовірності. У парку відновлені і навіть збільшені штати працівників за рахунок наукового відділу у порівнянні з 1836 роком, коли тут проводились найбільші за обсягом роботи. В 1972 році до "Софіївки" приєднують територію площею 5,1 га, яка раніше належала військовій частині. В цей час замінюють всі дерев'яні східці на гранітні, при цьому порушується цілісність партерного амфітеатру як паркової композиції, бо замість серпантинових доріжок, його по центру перетинають гранітні східці від фонтану "Семиструмінь" до оранжерей сільськогосподарського інституту. Проводиться капітальний ремонт Рожевого павільйону із заміною гранітного фундаменту. На Головному вході замість дерев'яної огорожі на цегляних стовпчиках будується ажурна металева огорожа з гранітними колонами. На Головній алеї за проектом Є. Лопушинської будується в 1974 році джерело "Срібні струмки". В ці ж роки асфальтується бруківка парку від Головних воріт до воріт сільськогосподарського інституту. При цьому прибирають круглу клумбу, яка була перед павільйоном Флори. Від мосту на острів Анти-Цирцеї до дамби по вул. Інтернаціональній створюють благоустроєну алею з водовипусками, гранітними сходами.